Приказы моз педиатрия
Оглавление:
Приказы моз педиатрия
( Додаток до наказу МОЗ №44 від 28-01-2009)
( Наказ МОЗ України №182 від 13.04.2007)
( Наказ МОЗ України від 10.12.2007 № 803)
1.2. Доповнити Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей, затверджені наказом МОЗ від 09.07.04 № 354 пунктом 22. Протокол лікування гострих кишкових інфекцій у дітей (додається).
( Наказ МОЗ України 09.07.2004 №354)
( Наказ МОЗ України 31.08.2004 №437)
( Наказ МОЗ України від 13.04.2007 № 182)
( Наказ МОЗ України 16.09.2011 № 595)
( Наказ МОЗ України №354 від 09.07.2004 р.)
( Наказ МОЗ України №59 від 29.01.2013)
pedpo.med.sumdu.edu.ua
Наказ МОЗ України від 02.11.2015 № 709 «Залізодефіцитна анемія»
Наказ МОЗ України від 02.11.2015 № 709
«Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при залізодефіцитній анемії»
Відповідно до частини першої статті 14 1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, абзацу п’ятнадцятого підпункту 8 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313, на виконання пунктів 2, 3 та 13 Плану заходів Міністерства охорони здоров’я України з реалізації Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 597, з метою удосконалення медичної допомоги при залізодефіцитній анемії
1. Затвердити Уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Залізодефіцитна анемія» (далі – Уніфікований клінічний протокол), що додається.
2. Медичному департаменту (Кравченко В. В.) забезпечити перегляд та оновлення Уніфікованого клінічного протоколу, затвердженого пунктом 1 цього наказу, не пізніше вересня 2018 року.
3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам закладів охорони здоров’я, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України, забезпечити:
1) розробку в закладах охорони здоров’я локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на основі Уніфікованого клінічного протоколу, затвердженого пунктом 1 цього наказу;
2) упровадження та моніторинг дотримання в закладах охорони здоров’я зазначених локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнта) при наданні медичної допомоги пацієнтам.
4. Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» (Талаєва Т. В.) забезпечити внесення медико-технологічних документів до реєстру медико-технологічних документів.
5. Унести зміни до наказів Міністерства охорони здоров’я України:
1) підпункт 1.3 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 10 січня 2005 року № 9 «Про затвердження Протоколів лікування за спеціальністю «Педіатрія»» виключити;
2) розділ «Залізодефіцитна анемія (ЗДА)» Клінічного протоколу з акушерської та гінекологічної допомоги «Анемія у вагітних», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2005 року № 782 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» виключити;
3) підпункт 1.6.1 підпункту 1.6 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 06 лютого 2008 року № 56 «Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування в санаторно-курортних закладах (крім туберкульозного профілю) для дорослого населення» виключити.
У зв’язку із цим підпункти 1.6.2–1.6.7 підпункту 1.6 пункту 1 вважати відповідно підпунктами 1.6.1–1.6.6 підпункту 1.6 пункту 1.
4) розділ «Клінічний протокол санаторно-курортного лікування залізодефіцитної анемії у дітей» Клінічного протоколу санаторно-курортного лікування онкологічних та гематологічних захворювань у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 травня 2009 року № 364 «Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування дітей в санаторно-курортних закладах України» виключити;
5) підпункт 1.8 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2010 року № 647 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим зі спеціальності «Гематологія» виключити.
У зв’язку із цим підпункти 1.9–1.22 пункту 1 вважати відповідно підпунктами 1.8–1.21 пункту 1.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Шафранського В. В.
www.sunrisemy.com
Наказ МОЗ № 1422 з переліком затверджених джерел міжнародніх протоколів
-
Поделиться!
- Затвердити Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей (додаються).
- Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської держадміністрацій, керівникам лікувально-профілактичних закладів, підпорядкованих МОЗ України, забезпечити:
- Управлінню організації медичної допомоги дітям і матерям, головному позаштатному спеціалісту МОЗ України із спеціальності “Дитячі інфекційні хвороби” раз на три роки переглядати та вносити пропозиції щодо змін до Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей.
- Контроль за виконанням даного наказу покласти на Першого заступника Міністра Білого В.Я.
- Протокол діагнгостики та лікування ГОСТРИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ А, В, С у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ДИФТЕРІЇ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ГНІЙНИХ МЕНІНГІТІВ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ГРИПУ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ГЕРПЕТИЧНОГО ЕНЦЕФАЛІТУ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ІНВАЗИВНИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ДІАРЕЙ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування СЕКРЕТОРНИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ДІАРЕЙ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ІЄРСИНІОЗА КИШКОВОГО у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ЛЕПТОСПІРОЗУ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування МЕНІНГОКОККОВОЇ ІНФЕКЦІЇ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування паротитної інфекції у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування КОРУ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування Кашлюку у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ПСЕВДОТУБЕРКУЛЬОЗУ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування КРАСНУХИ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування СКАРЛАТИНИ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування СЕРОЗНИХ МЕНІНГІТІВ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ВІТРЯНОЇ ВІСПИ у дітей
- Протокол діагнгостики та лікування ВІРУСНИХ ЕНЦЕФАЛІТІВ у дітей (вітрянкової, корової, краснушної етіології)
- гострий початок захворювання;
- короткий (3-7 днів) переджовтяничний період найчастіше за грипоподібним та диспепсичним варіантом;
- темна сеча;
- знебарвлений кал;
- поліпшення самопочуття хворих з моменту появи жовтяниці;
- збільшення та болючість при пальпації печінки;
Цим чинним наказом МОЗ дозволяє використовувати українським лікарям новітні міжнародні протоколи лікування. До наказу додається форма інформованої згоди пацієнта
Документ набув чинності
28.04.2017 р. у зв’язку з опублікування в
газеті «Офіціний вісник України» № 35 від 28.04.2017 р.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 29.12.2016 р. № 1422
Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751
Відповідно до статті 14-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, та з метою забезпечення сучасних, науково обґрунтованих підходів до розробки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги на засадах доказової медицини
НАКАЗУЮ:
1. У підпункті 1.1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313 слова «(уніфікованих клінічних протоколів)» виключити.
2. Затвердити Зміни до Методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313, що додаються.
3. Затвердити Зміни до Методики розробки системи індикаторів якості медичної допомоги, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2002/22314, що додаються.
4. Затвердити Зміни до Положення про мультидисциплінарну робочу групу з розробки медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2003/22315, що додаються.
5. Затвердити Зміни до Положення про реєстр медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2004/22316, що додаються.
6. Управлінню ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги (Слонецький І.І.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
7. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
8. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України
29 грудня 2016 року №1422
ЗМІНИ
до Методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах
доказової медицини
1. У назві Методики слова «(уніфікованих клінічних протоколів)» виключити.
в абзаці шостому слова «частина локального протоколу медичної допомоги,» виключити;
абзац дев’ятий виключити.
У зв’язку з цим абзаци десятий — п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим — чотирнадцятим;
в абзаці дев’ятому слово «локальних» замінити словами «нових клінічних»;
після абзацу одинадцятого доповнити абзацом дванадцятим такого змісту:
«новий клінічний протокол медичної допомоги — клінічна настанова, обрана Міністерством охорони здоров’я України для її застосування на території України як клінічного протоколу без проходження процедури її адаптації; визначає процес надання медичної допомоги при певному захворюванні; затверджується Міністерством охорони здоров’я України як текст нового клінічного протоколу або посилання на джерело його розміщення чи публікації.».
У зв’язку з цим абзаци дванадцятий — чотирнадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим — п’ятнадцятим;
після абзацу четвертого доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту:
«новий клінічний протокол медичної допомоги, який затверджується шляхом вибору клінічної настанови, що підлягає застосуванню на території України, її перекладу українською мовою або викладення англійською мовою чи мовою оригіналу».
У зв’язку з цим абзаци п’ятий — сьомий вважати відповідно абзацами шостим — восьмим;
абзац восьмий виключити;
3) пункт 1.5 викласти у такій редакції:
«1.5. Призначення медико-технологічних документів на державному та регіональному рівнях полягає в тому, що стандарт медичної допомоги містить критерії для контролю за діяльністю системи охорони здоров’я та акредитації ЗОЗ. Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги та новий клінічний протокол медичної допомоги визначають вимоги до структури, процесу та результату медичної допомоги і містять індикатори для клінічного аудиту.».
3. Пункт 2.4 розділу ІІ викласти у такій редакції:
«2.4. Затвердження медико-технологічних документів
Нові клінічні протоколи медичної допомоги та стандарти медичної допомоги (уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги), розроблені на основі адаптованих клінічних настанов як джерела доказової інформації про найкращу медичну практику, затверджуються наказами Міністерства охорони здоров’я України та можуть також впроваджуватися шляхом розробки клінічних маршрутів пацієнта при наданні медичної допомоги пацієнтам.».
4. У розділі ІІІ:
абзац третій підпункту 3.5.1 виключити;
у абзаці восьмому підпункту 3.5.2 слова «додаток 4 — Форми для контролю за впровадженням локальних протоколів у закладах охорони здоров’я» виключити;
2) доповнити розділ новим пунктом 3.6 такого змісту:
«3.6. Розробка та затвердження нового клінічного протоколу медичної допомоги
Нові клінічні протоколи медичної допомоги розробляються та затверджуються з метою пришвидшеного впровадження принципів доказової медицини в сучасну медичну практику та врахування світового досвіду у сфері охорони здоров’я.
Клінічні настанови для їх подальшого затвердження як нових клінічних протоколів обираються Міністерством охорони здоров’я України серед настанов, розміщених у джерелах, перелік яких наведено у додатку 4 до цієї Методики. Настанови, що обираються для затвердження як нові клінічні протоколи, мають бути:
розроблені національними та/або фаховими медичними асоціаціями країн-членів Європейського Союзу (членство визначається станом на 01 січня 2017 року), Сполучених Штатів Америки, Канади та Австралійського Союзу;
розроблені за існуючими методиками та базуватися на доказовій медицині;
викладені англійською та/або українською мовами.
Перевірка відповідності клінічної настанови вимогам, встановленим цим пунктом, здійснюється Міністерством охорони здоров’я України.
Новий клінічний протокол затверджується незалежно від наявності або відсутності уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги при такому самому захворюванні.
Новий клінічний протокол медичної допомоги є обов’язковим для застосування у випадку відсутності уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги при такому самому захворюванні за умови, що такий клінічний протокол перекладено українською мовою та затверджено Міністерством охорони здоров’я України.
У випадку, якщо новий клінічний протокол викладено лише англійською мовою, його вибір, переклад, застосування здійснюються відповідно до наказів закладів охорони здоров’я.
У випадку одночасної наявності уніфікованого клінічного протоколу та нового клінічного протоколу медичної допомоги при одному й тому самому захворюванні:
новий клінічний протокол може бути застосований за рішенням лікаря за наявності попередньої інформованої згоди пацієнта на його застосування (наданої за формою, наведеною у Додатку 9 до цієї Методики) та попереднього роз’яснення лікарем відмінностей між уніфікованим клінічним протоколом та новим клінічним протоколом;
застосування нового клінічного протоколу медичної допомоги виключає необхідність застосування уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги.
У випадку одночасної наявності кількох нових клінічних протоколів медичної допомоги при одному й тому самому захворюванні:
вибір одного з наявних нових клінічних протоколів медичної допомоги для застосування щодо конкретного пацієнта здійснюється лікарем (лікарями);
про вибір одного з кількох наявних нових клінічних протоколів медичної допомоги для застосування лікар повідомляє пацієнта; таке повідомлення надається в усній формі.
У разі якщо повне дотримання нового клінічного протоколу не є можливим через неможливість використання відповідних лікарських засобів або через відсутність необхідного обладнання/технологій, лікар:
повідомляє пацієнта про інші медичні установи, де медична допомога може бути надана у повній відповідності до нового клінічного протоколу (за наявності такої інформації);
обирає для надання медичної допомоги інший аналогічний лікарський засіб або обладнання/технології, які є доступними та можливими для використання (за попередньою інформованою згодою пацієнта);
письмово повідомляє структурний підрозділ з питань охорони здоров’я місцевої державної адміністрації про неможливість повного дотримання нового клінічного протоколу під час лікування певного захворювання та обрану альтернативу. Форма такого повідомлення є довільною.».
У зв’язку з цим пункти 3.6 — 3.10 вважати відповідно пунктами 3.7 -3.11;
3) пункт 3.10 виключити.
У зв’язку з цим пункт 3.11 вважати відповідно пунктом 3.10;
4) пункт 3.10 викласти у такій редакції:
«3.10. Розробка клінічного маршруту пацієнта
Клінічний маршрут пацієнта містить алгоритм руху пацієнта по підрозділах ЗОЗ, пунктах контактів з лікарями та іншим медичним персоналом у процесі надання медичної допомоги, а також за потреби взаємодії між ЗОЗ при наданні медичної допомоги з метою виконання вимог стандарту, уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги та нового клінічного протоколу медичної допомоги. Клінічний маршрут пацієнта розробляється у довільній формі з урахуванням особливостей відповідного ЗОЗ. З метою розробки клінічного маршруту пацієнта відповідно до нового клінічного протоколу медичної допомоги ЗОЗ здійснює переклад такого протоколу українською мовою у випадку відсутності затвердженого Міністерством охорони здоров’я України тексту українською мовою.».
Новые клинические протоколы – скачай и пользуйся!
Где брать клинические протоколы Европейских и Американских сообществ, которые рекомендует применять в клинический практике МОЗ?
Ответ содержится в рекомендациях МОЗ – переводить и использовать. Или применять уже переведенные специалистами и отредактированные гуру-рецензентами клинические протоколы, которые подготовило для врачей агентство МСА.
Благодаря мобильному приложению для врачей от МСА, теперь международные клинические протоколы, переведенные на украинский или русский язык доступны для всех специалистов в удобное время и в удобном формате. Нужно просто скачать приложение на свой смартфон.
Добавим, что приложение содержит также Календарь реестровых мероприятий по медицине. Теперь вам не нужно рыться в интернете в поисках необходимой информации. Используйте протоколы, участвуйте в симпозиумах, съездах и пр, заранее планируйте свое время и будьте мобильны!
Нужны ли врачу новые клинические протоколы?
Согласно приказу, Новый клинический протокол медицинской помощи является обязательным для применения при отсутствии унифицированного клинического протокола медицинской помощи при таком же заболевании при условии, что такой клинический протокол переведены на украинский язык и утвержден МОЗ Украины. Если новый клинический протокол изложены на английском языке, его выбор, перевод, применение осуществляются в соответствии с приказами учреждений здравоохранения.
В МОЗ также отметают, что при одновременном наличии унифицированного клинического протокола и нового клинического протокола медицинской помощи при одной и той же заболевании:
а) новый клинический протокол может быть применен по решению врача при наличии предварительного информированного согласия пациента на его применение
б) предварительного разъяснения врачом различий между унифицированным клиническим протоколом и новым клиническим протоколом.
Применение нового клинического протокола медицинской помощи исключает необходимость применения унифицированного клинического протокола медицинской помощи.
Как использовать приложение МСА?
Необходимо перейти по одной из указанных ссылок, скачать приложение и установить его на свой смартфон. Все! Теперь вся необходимая информация у вас под рукой.
Отметим, что приложение является бесплатным. Также важный момент- информация постоянно обновляется!
Также в приложении вы найдете реестровые мероприятия из официальных источников (МОЗ Украины и Укрмедпатентинформ).
medprosvita.com.ua
Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей. Наказ МОЗ України №354 зі змінами.
На цій сторінці запропоновано до уваги три пов‘язані між собою накази: №№ 354, 803, та 737.
Наказ МОЗ України від 09.07.2004 №354
Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей
На виконання доручення Президента України від 6.03.2003
№ 1-1/152 п.а.2 і спільного наказу Міністерства охорони здоров‘я України та Академії Медичних наук України від 11 вересня 2003 № 423/59 з метою уніфікації вимог до обсягів і якості надання медичної допомоги дітям з хворобами імунної системи
наказую:
2.1. Впровадження у діяльність закладів охорони здоров‘я Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей починаючи з 1 вересня 2004 року.
2.2. Щороку до 1 січня направляти до Міністерства пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей.
Перший заступник Міністра О.М.Орда
Заступник Міністра В.Я.Білий
Начальник юридичного управління Д.В.Алешко
Начальник управління справами М.М. Корнієнко
Документи, що змінюють даний документ
Наказ від 12.10.2009 № 737 «Про внесення змін до наказу МОЗ від 09.07.04 № 354»
Наказ від 10.12.2007 № 803 Про внесення змін до наказу МОЗ від 09.07.04 № 354
наказ Міністерства охорони здоров’я України
Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей
Начальник управління організації медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Головний позаштатний спеціаліст із спеціальності “Дитячі інфекційні хвороби” С.О.Крамарєв
Джерело наказу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20040709_354.html
З метою уніфікації вимог до обсягів і якості надання медичної допомоги дітям з інфекційними хворобами
1. Внести зміни до наказу МОЗ від 09.07.04 № 354 «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей»:
1.1. З Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей, затверджених наказом МОЗ від 09.07.04 № 354 виключити:
пункт 7. Протокол діагностики та лікування інвазивних інфекційних діарей у дітей;
пункт 8. Протокол діагностики та лікування секреторних інфекційних діарей у дітей;
пункт 9. Протокол діагностики та лікування ієрсиніоза кишкового у дітей.
1.2. Доповнити Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей, затверджені наказом МОЗ від 09.07.04 № 354 пунктом 22. Протокол лікування гострих кишкових інфекцій у дітей (додається).
2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров’я Донецької, Дніпропетровської, Київської, Львівської, Харківської, Чернівецької, управління охорони здоров’я та курортів Вінницької, управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської, Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської, управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської та Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської держадміністрацій, керівникам лікувально-профілактичних закладів, підпорядкованих МОЗ України, забезпечити:
2.1. Впровадження у діяльність закладів охорони здоров’я Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей із внесеними змінами починаючи з 1 січня 2008 року.
3. Управлінню материнства, дитинства та санаторної справи раз на три роки переглядати та вносити пропозиції щодо змін до Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей.
4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника Міністра Мусієнка А.В.
Джерело: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20071210_803.html
На виконання спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України та Академії медичних наук України від 11.09.03 № 423/59, з метою покращення надання медичної допомоги дітям з інфекційними хворобами
1. Унести до Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей (далі — Протоколи), затверджених наказом МОЗ України від 09.07.04 № 354 «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей» (із внесеними відповідно до наказу МОЗ від 10.12.2007 року №803 змінами) такі зміни:
1.1. У переліку форм хвороби «А 39 Менінгококова інфекція» Протоколу діагностики та лікування менінгококової інфекції у дітей вилучити форму «А 39.2 Гостра менінгококцемія».
1.2. Доповнити Протоколи пунктом 23. Протокол лікування менінгококемії у дітей в редакції, що додається.
2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам лікувально-профілактичних закладів, підпорядкованих МОЗ, забезпечити впровадження в діяльність закладів охорони здоров’я змін до Протоколів відповідно до п.1 цього наказу, починаючи з 1 грудня 2009 року.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Міністра охорони здоров’я України Лазоришинця В. В.
Наказ і протокол в архіві:
Джерело: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20091012_737.html
ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ А, В, С У ДІТЕЙ
Шифр МКХ-10 –
Вірусні гепатити: В15 — В 17.1
В15 Гострий гепатит А
В15.0 Гепатит А з печінковою комою
В15.9 Гепатит А без печінкової коми
В16 Гострий гепатит В
В16.9 Гострий гепатит В без дельта-агента з печінковою комою
В19.9 Гострий гепатит В без дельта-агента і без печінкової коми
В17 Гострий гепатит С
В17.1 Гострий гепатит С.
Вірусні гепатити – це група інфекційних захворювань, що викликаються первинно-гепатотропними вірусами, з фекально-оральним та гемо-контактним механізмами передачі, які характеризуються переважним ураженням печінки.
ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:
КЛІНІЧНІ:
Вірусний гепатит А:
— епіданамнез — контакт з хворим, який має жовтяницю, протягом останніх 15 — 45 днів до захворювання; сезонність (літо-осінь), можливість групових спалахів.
Вірусний гепатит В:
— епіданамнез — наявність парентеральних маніпуляцій протягом
останніх 2-6 місяців, переливання препаратів крові, відвідування
стоматолога з екстракцією зубів, тощо; можливість трансплацентарної
передачі вірусу, або під час пологів;
Вірусний гепатит С:
трансплантацію органів, проведення сеансів гемодіалізу;
ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
Атипові форми (безжовтянична, стерта, субклінічна)
наявність в анамнезі контакту з хворим на вірусний гепатит;
Базисна терапія:
Легка форма:
Середньотяжка форма:
глюкози, столова негазована мінеральна вода) з обов’язковим контролем
водного балансу.
Тяжка форма (без ознак гепатодистрофії):
розчинів в кількості 50-100 мл/кг на добу, альбумін — 5мл/кг, 5% розчин глюкози, розчин Рингеру, Рингеру-лактату, 0,9 % розчин хлориду натрію;
та у дітей до 1 року життя з несприятливим преморбідним фоном: у добовій
дозі 1-3 мг/кг 4 рази на добу продовж 7-10 днів.
Фульмінантна форма:
Проводиться катетеризація судин по Сельдингеру та призначається:
нічної перерви в/в;
плазмаферез в об’ємі 2-3 ОЦК 1-2 рази на добу до виходу з коми;
ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ДИФТЕРІЇ У ДІТЕЙ
ШИФР МКХ – 10 – А36 Дифтерія
А36.0 Дифтерія глотки
А36.1 Дифтерія носоглотки
А36.2 Дифтерія гортані
А36.3 Дифтерія шкіри
А36.8 Інша дифтерія
А36.9 Дифтерія, неуточнена
Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Леффлера та характеризується утворенням фібринозних нальотів у місці інвазії збудника, найчастіше на слизових оболонках ротоглотки та дихальних шляхів, загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.
КЛІНІЧНІ:
Дифтерія мигдаликів легкого ступеня тяжкості:
Дифтерія мигдаликів середньотяжка:
Дифтерія мигдаликів тяжка:
Гіпертоксична форма дифтерії мигдаликів:
Ларингеальна дифтерія (дифтерійний ларинготрахе.т, дифтерійний круп):
- початок поступовий;
- температура тіла субфебрильна;
- осиплість голосу в перші години (добу) хвороби, потім – афонія;
- кашель спочатку гучний, грубий, гавкаючий, потім – беззвучний;
- швидке наростання симптомів дихальної недостатності;
- у розпал хвороби характерне утруднення дихання під час вдиху, шумне дихання з подовженим вдихом, за участю допоміжної мускулатури;
- характерна стадійність – катаральна стадія – стенотична – асфіктична;
- в асфіктичній стадії – серцеві тони приглушені, пульс частий, аритмія; сплутанна свідомість, непритомнімть, судоми.
- під час ларингоскопії – набряк, гіперемія слизової оболонки, сіруваті плівки в гортані та на істинних голосових зв’язках, при поширеному крупі плівки в трахеї та бронхах;
- часте поєднання із дифтерією мигдаликів та назофарингеальною дифтерією.
- утруднення носового дихання;
- гугнявість голосу;
- біль в горлі з іррадіацією у вуха;
- виділення з носу сукровично-гнійні;
- відсутнє видиме запалення у порожнині носа;
- при задній риноскопії набряк та помірна гіперемія слизової оболонки глоткового мигдалика і (або) на його поверхні фібринозних плівки;
- «списоподібний» наліт, який сповзає по задній стінці глотки;
- регіонарний (задньошийний) лімфаденіт;
- прояви загальної інтоксикації помірні або значні (млявість, блідість, анорексія, підвищення температури).
- утруднення носового дихання і смоктання у дітей першого року життя з невеликим слизовим, серозно-слизистим або кров”янисто-гнійним виділенням;
- подразненням шкіри біля отворів носу з екскоріаціями та тріщинами;
- температура тіла субфебрильна, рідко фебрильна;
- в”ялий тривалий затяжний перебіг;
- під час риноскопії – типові фібринозні дифтеритичні нальоти на перегородці носа а іноді поверхневі ерозії, можуть бути на раковинах, дні носу, у навколоносових пазухах;
- починається з ураження однієї половини носа, потім процес переходить на другу половину носа;
- набряки у ділянці перенісся, щік, під очима – при тяжкій формі.
- відноситься ураження очей, вух, пошкодженої шкіри, зовнішніх статевих органів, травного каналу (стравоходу, шлунку);
- частіше комбінується з дифтерією ротоглотки, гортані, носа;
- характерні типові місцеві зміни – фібринозний наліт, під яким у разі його зняття виявляється кровоточива поверхня;
- регіонарний лімфаденіт;
- набряк навколишньої підшкірної клітковини;
- токсикоз незначно виражений.
- найчастіше зустрічається дифтерія мигдаликів і дифтерійний фарингіт;
- дифтерія мигдаликів і переднього відділу носа;
- дифтерія мигдаликів і ларингеальна дифтерія;
- швидке наростання клінічних симптомів та їхня динаміка;
- токсикоз значно виражений;
- поліморфізм клінічних проявів.
- Загальний аналіз крові – лейкоцитоз, нейтрофльоз, зсув формули вліво, прискорення ШОЕ.
- Бактеріоскопія секрету ротоглотки і носових ходів – наявність або відсутність бактерій морфологічно подібних до коринебактерій дифтерії.
- Бактеріологічна діагностика слизу з ротоглотки, з носу та інших місць ураження – виділення культури коринебактерії дифтерії та визначення її токсигенних властивостей.
- РПГА крові з дифтерійним діагностикумом – зростання титру антитоксичних антитіл у сироватці крові у динаміці хвороби.
- РНА з комерційним дифтерійним антигеном – виявлення дифтерійного токсину у сироватці крові.
- РПГА крові з еритроцитарним діагностикумом до введення ПДС — визначення рівню дифтерійного токсину в сироватці крові.
- Коагулограма – гіперкоагуляція або коагулопатія.
- Загальний аналіз сечі – можлива протеінурія, циліндрурія, мікрогематурія, підвищена питома вага.
- Ниркові тести – підвищення рівню залишкового азоту, сечовини, азоту сечовини.
- ЕКГ – дослідження у динаміці.
- Огляд отоларингологом, кардіологом та неврологом у динаміці.
- Ларингоскопія пряма та непряма при ларингеальній дифтерії.
- Риноскопія при назофарингеальній дифтерії.
- Задня риноскопія при назофарингеальній дифтерії.
- Госпіталізації підлягають усі хворі в залежності від тяжкості до боксованого або реанімаційного відділення інфекційного стаціонару.
- Дієта – вітамінізована, калорійна, щадно оброблена їжа.
- Етіотропна терапія – введення протидифтерійної сиворотки (ПДС), доза та кратність введення залежить від ступеню тяжкості та клінічної форми дифтерії. Після встановлення діагнозу дифтерії чи вірогідній підозрі на неї ПДС вводиться в перші дві години після госпіталізації. ПДС не вводиться дітям, у яких діагноз дифтерії встановлений після 7-го дня захворювання і відсутні симптоми інтоксикації та нашарування на мигдаликах. ПДС вводиться тільки після постановки внутрішньо-шкіряної проби.
- При легкій формі дифтерії вся доза ПДС вводиться одноразово внутрішньом’язово і складає від 20 000 – 40 000 МО.
- Повторне введення сироватки в цій же дозі можливе при збереженні через добу симптомів інтоксикації та збереженні чи поширенні нашарувань на мигдаликах.
- При легкій формі в умовах стаціонару, коли постановка діагнозу дифтерії викликає труднощі, можливе спостереження за хворим протягом 8-24 годин до кінцевого встановлення діагнозу без введення ПДС.
- При середньотяжкій формі дифтерії перша доза ПДС становить 50000 – 80000 МО, через 24 год при необхідності вводиться повторна доза.
- При тяжкій формі дифтерії курсова доза ПДС складає 90000-120000 МО – 120000-150000 МО. Перша доза має складати 2/3 курсової. У добу госпіталізації вводять ¾ курсової дози. Кратність введення ПДС складає 12 год, якщо вся доза сироватки вводилася внутрішньовенно інтервал складає 8 год. При дуже тяжких формах захворювання показане внутрішньовенне крапельне введення сироватки. Половину розрахованої дози уводять внутрішньовенно, другу половину внутрішньом”язово.
Назофарингеальна дифтерія (дифтерійний назофарингіт, дифтерійний фарингіт):
Дифтерія переднього відділу носа:
Дифтерія іншої локалізації:
Дослідження для діагностики ускладнень:
Доза ПДС в залежності від тяжкості дифтерії