Закон про прокуратуру ст 8

Законодавство України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 2-3, ст.12)

Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Розділ I
ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

Стаття 1. Прокуратура

1. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 2. Функції прокуратури

1. На прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

2. З метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

3. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Стаття 3. Засади діяльності прокуратури

1. Діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:

1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;

2) законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності;

4) презумпції невинуватості;

5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків;

6) політичної нейтральності прокуратури;

7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;

9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;

10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Стаття 4. Законодавство про прокуратуру і статус прокурорів

1. Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Здійснення функцій прокуратури виключно прокурорами

1. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Стаття 6. Інформування про діяльність прокуратури

1. Органи прокуратури не менш як двічі на рік інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації.

2. Генеральний прокурор особисто не менше одного разу на рік звітує перед Верховною Радою України на пленарному засіданні про діяльність органів прокуратури шляхом надання узагальнених статистичних та аналітичних даних.

3. Керівники регіональних та місцевих прокуратур на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про результати діяльності на цій території шляхом надання узагальнених статистичних та аналітичних даних.

4. Інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

5. Органи прокуратури оприлюднюють видані ними нормативно-правові акти з питань організації та діяльності прокуратури України в порядку, встановленому законом.

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ПРОКУРАТУРИ

Стаття 7. Система прокуратури України

1. Систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

2. До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.

У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором.

3. Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначені статтею 8 — 1 цього Закону. Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.

4. Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

5. Єдність системи прокуратури України забезпечується:

1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури;

2) єдиним статусом прокурорів;

3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів;

4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України;

5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

6. У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.

Стаття 8. Генеральна прокуратура України

1. Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

2. Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора — Головного військового прокурора.

3. У структурі Генеральної прокуратури України утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Генеральної прокуратури України затверджуються Генеральним прокурором.

4. У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора — Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора може також покладатися виконання інших службових обов’язків.

5. У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції:

1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;

2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями.

У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

Стаття 8 — 1 . Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

1. Призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за результатами відкритого конкурсу, який проводить конкурсна комісія у складі керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та визначених ним і Генеральним прокурором осіб.

Склад комісії та порядок проведення нею відкритого конкурсу визначаються керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

2. Призначення на адміністративну посаду в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі здійснюється за результатами відкритого конкурсу. На посади, передбачені пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону, призначення здійснюється Генеральним прокурором, а на посади, передбачені пунктами 4 і 5 частини третьої статті 39 цього Закону, — керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Участь у конкурсі можуть брати особи, які відповідають вимогам, визначеним у статті 27 цього Закону.

Організація та проведення конкурсу здійснюються конкурсною комісією, до складу якої входять:

1) чотири особи, визначені Радою прокурорів України;

2) сім осіб, визначених Верховною Радою України.

Членами конкурсної комісії повинні бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також значний досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції. Не можуть бути членами конкурсної комісії державні службовці або особи, які займають політичні посади, депутати Верховної Ради України та місцевих рад, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, а також члени політичних партій.

Конкурсна комісія є повноважною, якщо до її складу призначено не менше шести осіб. У разі якщо протягом трьох місяців з дня призначення до складу комісії представників Радою прокурорів України Верховна Рада України не призначить в установленому порядку жодної особи, комісія вважається повноважною за умови входження до її складу чотирьох осіб.

Конкурсна комісія на своєму першому засіданні обирає з числа членів конкурсної комісії, визначених Верховною Радою України, голову конкурсної комісії. Головою повинен бути загальновизнаний та авторитетний експерт, який має багатий досвід, зацікавленість або відомий своїми діями на підтримку боротьби з корупцією.

Інформація про дату, час та місце проведення конкурсу, кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку конкурсу.

Кандидатури, відібрані конкурсною комісією, по одній на кожну з адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, що передбачені пунктами 2 і 3 частини третьої статті 39 цього Закону, подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який вносить кандидатуру на розгляд Генерального прокурора для подальшого призначення на адміністративну посаду.

Кандидатура, відібрана конкурсною комісією на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, подається на розгляд Генерального прокурора. Відібрані конкурсною комісією кандидати на кожну з адміністративних посад, що передбачені пунктами 4 і 5 частини третьої статті 39 цього Закону, подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для подальшого призначення на адміністративну посаду.

Кандидатури на посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першого заступника та заступника, відібрані конкурсною комісією, подаються на розгляд Генерального прокурора лише після отримання конкурсною комісією підтвердження щодо їх відповідності вимогам законів України «Про очищення влади» та «Про запобігання корупції», а також щодо отримання допуску до державної таємниці відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

Конкурс на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі проводиться публічно, з вільним доступом представників засобів масової інформації, журналістів на засідання конкурсної комісії та із забезпеченням трансляції у режимі реального часу відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії в мережі Інтернет. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

3. Спеціалізована антикорупційна прокуратура розташовується в службових приміщеннях Національного антикорупційного бюро України або в службових приміщеннях Генеральної прокуратури України (регіональної чи місцевої прокуратури), які розташовані окремо від інших службових приміщень Генеральної прокуратури України (регіональної чи місцевої прокуратури).

4. До загальної структури Спеціалізованої антикорупційної прокуратури входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовуються в тих самих містах, в яких розташовані територіальні управління Національного антикорупційного бюро України.

5. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору.

Прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень. Письмові накази адміністративного характеру, які стосуються організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, видаються за обов’язковим погодженням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

6. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник і заступник в межах строку, на який їх було призначено, без їх згоди не можуть бути переведені до іншого підрозділу Генеральної прокуратури України або до регіональної чи місцевої прокуратури.

7. Нагляд за досудовим розслідуванням корупційних злочинів у разі їх вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснює прокурор, який визначається Генеральним прокурором із числа своїх заступників (крім керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) або керівників департаментів Генеральної прокуратури України.

8. Заступник Генерального прокурора — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:

1) представляє Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об’єднаннями, міжнародними організаціями та іноземними органами влади;

2) організовує діяльність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

3) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

4) визначає після початку досудового розслідування прокурора, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні;

5) визначає групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів в особливо складному кримінальному провадженні, а також прокурора для керівництва такою групою;

6) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які не є прокурорами;

7) в десятиденний строк з дня їх виникнення повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі;

8) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення і узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення підлеглих прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

9) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

Стаття 9. Повноваження Генерального прокурора України

1. Генеральний прокурор:

1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;

2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій;

3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

4) у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора Генеральної прокуратури України, прокурора регіональної чи місцевих прокуратур дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування їх на посаді прокурора;

5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у Генеральній прокуратурі України;

6 — 1 ) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора;

7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури;

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Генеральної прокуратури України;

9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;

9 — 1 ) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань;

10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

2. Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів публікуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності.

Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника — один із заступників Генерального прокурора.

Стаття 10. Регіональні прокуратури

1. У системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

2. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури — прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

3. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи — управління та відділи.

Стаття 11. Повноваження керівника регіональної прокуратури

1. Керівник регіональної прокуратури:

1) представляє регіональну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;

2) організовує діяльність регіональної прокуратури;

3) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку;

4) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності регіональної прокуратури;

5) у десятиденний строк з моменту вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у регіональній прокуратурі;

6) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів регіональної прокуратури;

7) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

8) у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування його на посаді прокурора;

9) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

2. Керівник регіональної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

3. У разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності — один із заступників керівника регіональної прокуратури.

Стаття 12. Місцеві прокуратури

1. У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

2. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

3. У структурі місцевої прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

Стаття 13. Повноваження керівника місцевої прокуратури

1. Керівник місцевої прокуратури:

1) представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;

2) організовує діяльність місцевої прокуратури;

3) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у місцевій прокуратурі;

4) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів місцевої прокуратури;

4 — 1 ) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

4 — 2 ) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

2. Керівник місцевої прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

3. У разі відсутності керівника місцевої прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника місцевої прокуратури, а в разі його відсутності — один із заступників керівника місцевої прокуратури.

Стаття 14. Кількісний склад та структура органів прокуратури

1. Загальна чисельність працівників органів прокуратури становить не більше 15000 осіб.

2. У структурі органів прокуратури встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Розділ III
СТАТУС ПРОКУРОРА

Стаття 15. Статус прокурора

1. Прокурором органу прокуратури є:

1) Генеральний прокурор;

2) перший заступник Генерального прокурора;

3) заступник Генерального прокурора;

4) заступник Генерального прокурора — Головний військовий прокурор;

4 — 1 ) заступник Генерального прокурора — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України);

6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

2. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Стаття 16. Гарантії незалежності прокурора

1. Незалежність прокурора забезпечується:

1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами;

3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора;

4) установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;

5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора;

6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування;

7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

2. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

3. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

4. Про початок кримінального провадження стосовно прокурора негайно повідомляється Генеральний прокурор.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов’язків або прийняття ним незаконного рішення.

Межі обґрунтованої критики діяльності прокурора визначаються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

6. Прокурор має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради прокурорів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за його участю та вжити в межах своїх повноважень, передбачених цим Законом, необхідних заходів для усунення загрози.

Стаття 17. Підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок

1. Прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов’язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

2. Генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання всіма прокурорами.

Керівник регіональної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної регіональної прокуратури та керівниками місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Керівник місцевої прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання його першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної місцевої прокуратури.

Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов’язків мають право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.

3. Під час здійснення повноважень, пов’язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов’язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору.

Прокурором вищого рівня є:

1) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури — керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

2) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури — керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

3) для керівника місцевої прокуратури, його першого заступника та заступників — керівник відповідної регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

4) для керівника регіональної прокуратури, його першого заступника та заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, прокурора Генеральної прокуратури України — Генеральний прокурор чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

5) для першого заступника та заступника Генерального прокурора — Генеральний прокурор.

4. Накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов’язковими до виконання відповідним прокурором.


З А К О Н У К Р А Ї Н И
< Закон втратив чинність, крім пункту 8 частини першої статті 15,
частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті
46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п’ятої статті
50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1,
частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія
поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання
чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника
прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади
Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо
функціонування в системі органів прокуратури міських, районних,
міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з
15 грудня 2015 року — див. підпункт 1 пункту 3 розділу XII Закону
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 (ВВР, 2015, N 2-3, ст.12) із
змінами, внесеними згідно з Законом N 578-VIII ( 578-19 ) від
02.07.2015, ВВР, 2015, N 34, ст.336 >
Про прокуратуру
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793 )
< Вводиться в дію Постановою ВР
N 1790-XII ( 1790-12 ) від 05.11.91, ВВР, 1991, N 53, ст.794 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3130-XII ( 3130-12 ) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.229
N 3662-XII ( 3662-12 ) від 26.11.93, ВВР, 1993, N 50, ст.474
N 103/95-ВР від 21.03.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 71
N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст.268 >
< Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.233
N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 2981-III ( 2981-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.125 N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66 N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32 N 2267-IV ( 2267-15 ) від 17.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.132 N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198 N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 >
< Додатково див. Закон
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3314-IV ( 3314-15 ) від 11.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20,
ст.156
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 >
< Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 >
< Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 10-рп/2007 ( va10p710-07 ) від 25.10.2007 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
— зміни діють по 31 грудня 2008 року >
< Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 5-рп/2008 ( v005p710-08 ) від 02.04.2008 >
< Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 >
< Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 15-рп/2008 ( v015p710-08 ) від 10.09.2008 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 502-VI ( 502-17 ) від 04.09.2008, ВВР, 2008, N 48, ст.357
N 2389-VI ( 2389-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.497
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,
N 44-45, ст.529
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
N 2889-VI ( 2889-17 ) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 30, ст.279
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.82 >
< Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 11-рп/2011 ( v011p710-11 ) від 12.10.2011 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.89
N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012, ВВР, 2013, N 39, ст.517
N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 37, ст.490
N 224-VII ( 224-18 ) від 14.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.132
N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.801 —
втратив чинність на підставі Закону N 732-VII ( 732-18 )
від 28.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.811
N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014, ВВР, 2014, N 17, ст.593 >
< Щодо втрати чинності Закону N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010
додатково див. Закон N 763-VII ( 763-18 ) від 23.02.2014, ВВР,
2014, N 12, ст.189 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1166-VII ( 1166-18 ) від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 20-21, ст.745
N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.816
N 1642-VII ( 1642-18 ) від 14.08.2014, ВВР, 2014, N 39, ст.2013
N 1698-VII ( 1698-18 ) від 14.10.2014, ВВР, 2014, N 47, ст.2051
N 66-VIII ( 66-19 ) від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 4, ст.18
N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 6, ст.40 —
щодо набрання чинності норм зазначеного Закону
див. «Прикінцеві положення» ( 76-19 )
N 77-VIII ( 77-19 ) від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 11, ст.75
N 198-VIII ( 198-19 ) від 12.02.2015, ВВР, 2015, N 17, ст.118
N 213-VIII ( 213-19 ) від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 22, ст.145 >

Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів в
Україні

Прокурорський нагляд за додержанням і правильним
застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами
та іншими центральними органами виконавчої влади, органами
державного і господарського управління та контролю, Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх
виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями,
громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами,
установами і організаціями, незалежно від форм власності,
підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та
громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і
підпорядкованими йому прокурорами. < Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-12 від
26.11.93, N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Стаття 2. Генеральний прокурор України
Генеральний прокурор України призначається на посаду за
згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом
України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік
інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада
України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України,
що має наслідком його відставку з посади. < Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 502-VI ( 502-17 ) від 04.09.2008, N 2592-VI ( 2592-17 ) від
07.10.2010 >
Генеральний прокурор України звільняється з посади також у
разі:
закінчення строку, на який його призначено;
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
порушення вимог щодо несумісності;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
припинення його громадянства;
подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Генеральний прокурор України звільняється з посади також з
інших підстав. < Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2592-VI
( 2592-17 ) від 07.10.2010 >
Строк повноважень Генерального прокурора України та
підпорядкованих йому прокурорів — п’ять років. < Офіційне тлумачення положень частини статті 2 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 5-рп/2008 ( v005p710-08 ) від 02.04.2008 >
< Стаття 2 в редакції Закону N 2663-III ( 2663-14 ) від
12.07.2001 >
Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок
діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим
Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї
компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних
норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних
договорів.
Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням
законів
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне
утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має
своїм завданням захист від неправомірних посягань: 1) закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР )
незалежності республіки, суспільного та державного ладу,
політичної та економічної систем, прав національних груп і
територіальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та
міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних,
особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового
статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення. < Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III
( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Стаття 5. Функції прокуратури
Прокуратура України становить єдину систему, на яку
відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються
такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.
На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не
передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) і цим Законом. < Стаття 5 в редакції Закону N 2663-III ( 2663-14 ) від
12.07.2001 >
Стаття 6. Принципи організації і діяльності прокуратури
Органи прокуратури України:
1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює
Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих
прокурорів вищестоящим;
2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та чинних на території
республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної
влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх
органів;
3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи
громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від
національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення
до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану
та інших ознак;
4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б
вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у
встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які
допустили ці порушення;
5) діють гласно, інформують державні органи влади,
громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення,
оприлюднюють та надають інформацію за запитами відповідно до
Закону України «Про доступ до публічної інформації» ( 2939-17 ).
< Пункт 5 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 >
Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких
політичних партій чи рухів.
Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні
повноважень
Втручання органів державної влади і органів місцевого
самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації,
громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у
діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по
розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. < Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою
перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися
прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність,
передбачену законом.
Звернення представників влади, інших посадових осіб до
прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться
у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок
або вимог щодо результатів їх вирішення.
Ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати дані
перевірок і досудового розслідування до їх закінчення. < Частина четверта статті 7 в редакції Закону N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012 >
Стаття 8. Обов’язковість виконання вимог прокурора
Законні вимоги прокурора, є обов’язковими для всіх органів,
підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і
виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені
прокурором строки. < Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 >
Статистична та інша інформація або їх копії, необхідні для
здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на
вимогу прокурора безкоштовно. < Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 >
Ухилення від виконання законних вимог прокурора тягне за
собою відповідальність, передбачену законом. < Частина третя статті 8 в редакції Закону N 5288-VI ( 5288-17 )
від 18.09.2012 >
Посадові особи і громадяни зобов’язані з’являтись за викликом
прокурора і давати пояснення з обставин, які з’ясовуються
прокурорською перевіркою. В разі ухилення від прибуття посадова
особа або громадянин за постановою прокурора можуть бути
доставлені примусово органами міліції.
Стаття 9. Участь у засіданнях органів державної
влади і управління
Генеральний прокурор України, його заступники мають право
брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів,
Кабінету Міністрів України, колегій міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади. < Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки
Крим, їх заступники мають право брати участь у засіданнях
Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її органів, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, колегій міністерств,
комітетів і відомств Автономної Республіки Крим, а також місцевих
Рад, їх виконавчих комітетів, комісій, інших органів управління.
< Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні,
міжрайонні, міські та інші прирівняні до них прокурори, їх
заступники мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного
рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого
самоврядування. < Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001, N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 >
Прокурори не можуть входити до складу комісій, комітетів та
інших колегіальних органів, утворюваних Радами або їх виконавчими
органами. < Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Військові прокурори мають право брати участь в організаційних
заходах, які проводяться органами, за додержанням законів якими
вони здійснюють нагляд. < Статтю 9 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
< Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від
26.11.93 >
Стаття 10. Координаційні повноваження прокуратури у сфері
протидії злочинності та корупції
Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори
з метою підвищення ефективності протидії злочинності та корупції
координують діяльність правоохоронних органів з питань протидії
злочинності та корупції.
Координаційні повноваження прокуратури реалізуються шляхом
проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп,
проведення узгоджених заходів, аналітичної діяльності тощо.
Основною формою координації діяльності правоохоронних органів
є проведення координаційної наради її керівників під головуванням
відповідного прокурора.
На координаційні наради запрошуються керівники органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для
заслуховування інформації щодо їхньої діяльності з питань
попередження і протидії злочинності та корупції.
Рішення координаційної наради є обов’язковими для виконання,
визначеними у ньому правоохоронними органами.
Організація роботи з координації діяльності правоохоронних
органів по боротьбі із злочинністю та корупцією визначається
Положенням, яке розробляється і затверджується Генеральним
прокурором України за погодженням з керівниками правоохоронних
органів. < Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-XII
( 3662-12 ) від 26.11.93, N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001,
N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 4711-VI ( 4711-17 ) від
17.05.2012; в редакції Закону N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 >
Стаття 10-1. Повноваження прокурора Автономної Республіки
Крим щодо правових актів Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, Уряду та інших
органів виконавчої влади Автономної Республіки
Крим, які суперечать Конституції та законам
України
Нормативно-правові акти Уряду та інших органів виконавчої
влади Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції та
законам України, а також законам Автономної Республіки Крим,
прийнятим в межах її компетенції, може бути внесене подання
прокурором Автономної Республіки Крим. < Частина перша статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 >
Подання вноситься до того органу, який видав незаконний акт,
а в разі відхилення подання прокурор Автономної Республіки Крим
або його заступники звертаються із заявою до суду в порядку,
передбаченому законодавством про скасування незаконного правового
акта. < Частина друга статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, N 5288-VI ( 5288-17 )
від 18.09.2012 >
Прокурор Автономної Республіки Крим може звернутися до
Верховної Ради Автономної Республіки Крим з поданням про
невідповідність Конституції та законам України правових актів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її Президії та інших
органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

< Частину четверту статті 10-1 виключено на підставі Закону
N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 >
< Закон доповнено статтею 10-1 згідно із Законом N 103/95-ВР від
21.03.95 >
Стаття 11. Право невідкладного прийому
Генеральний прокурор України має право бути невідкладно
прийнятим Головою Верховної Ради України, Президентом України,
Прем’єр-міністром України.
Прокурор Автономної Республіки Крим має право бути
невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради Автономної Республіки
Крим і головою Уряду Автономної Республіки Крим.
Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські
і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно
прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних
органів державної влади та управління, підприємств, установ і
організацій. < Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від
26.11.93 >
Стаття 12. Розгляд заяв і скарг
Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав
громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до
компетенції суду. < Частина перша статті 12 в редакції Закону N 3662-12 від
26.11.93 >
Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства
щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами,
установами, організаціями та посадовими особами.
Прокурор проводить особистий прийом громадян.
Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому
прокурору або до суду. < Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором
України провадження по таких скаргах в органах прокуратури
припиняється.
Р о з д і л II
СИСТЕМА, СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 13. Система органів прокуратури
Систему органів прокуратури становлять: Генеральна
прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські,
районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові
прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може
створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських,
районних та міжрайонних прокуратур. < Частина перша статті 13 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 )
від 13.04.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
До військових прокуратур належать Головна військова
прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної
прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах
обласних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові
прокуратури, прирівняні до прокуратур міст і районів. < Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
У військових прокуратурах, прирівняних до прокуратур міст, у
разі необхідності можуть утворюватися відділи за рахунок штатної
чисельності цих прокуратур. < Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
У разі якщо в силу виключних обставин на певних
адміністративно-територіальних одиницях не діють органи
прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням
Генерального прокурора України виконання їх функцій може
покладатися на військові прокуратури. < Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур,
визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів
здійснюється Генеральним прокурором України. < Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >

Стаття 14. Генеральна прокуратура України
Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор
України, який має першого заступника та заступників, а також
заступника Генерального прокурора України — Головного військового
прокурора. < Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1642-VII ( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах
структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює
заступник Генерального прокурора України — Головний військовий
прокурор. На нього наказом Генерального прокурора України може
також покладатися виконання інших службових обов’язків. < Статтю 14 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
Структуру Генеральної прокуратури України ( 1797-12 ) та
Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний
прокурор України. < Частина статті 14 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 >
У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у
складі Генерального прокурора України (голова), його першого
заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим,
інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад
колегії затверджується Генеральним прокурором України. < Частина статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010 >
Генеральна прокуратура України створює Єдиний реєстр
досудових розслідувань та забезпечує його ведення органами
досудового розслідування. Положення про порядок ведення Єдиного
реєстру досудових розслідувань затверджується Генеральним
прокурором України за погодженням з керівниками органів досудового
розслідування. < Частина статті 14 в редакції Закону N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 >
Спільно з органами досудового розслідування та за погодженням
із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у
галузі статистики Генеральною прокуратурою України розробляється
система та методика обліку кримінальних правопорушень, осіб, які
їх вчинили, та руху кримінальних проваджень. < Частина статті 14 в редакції Закону N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 >
< Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від
26.11.93 >
Стаття 15. Повноваження Генерального прокурора України
по керівництву органами прокуратури
Генеральний прокурор України: 1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль
за їх діяльністю; 2) призначає першого заступника, заступників Генерального
прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного
бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України; 3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих
органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання; 4) призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної
Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим; 5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки
Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх
заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних
до них інших прокурорів; 6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття,
переміщення та звільнення прокурорів та інших спеціалістів, за
винятком осіб, призначення яких передбачено цим Законом; < Пункт 6
частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 > 7) відповідно до законів України видає обов’язкові для всіх
органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та
інструкції; 8) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини
працівників прокуратури. Вносить подання Президенту України про
присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3
класів.
Письмові вказівки Генерального прокурора України з питань
розслідування є обов’язковими до виконання всіма органами, що
здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове
розслідування. < Частина друга статті 15 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 )
від 13.04.2012 >

< Частину третю статті 15 виключено на підставі Закону
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
< Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від
26.11.93 >
Стаття 16. Прокуратури Автономної Республіки Крим,
областей, районні і міські прокуратури
Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва
і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а
також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і
Севастополя та інші прокурори (на правах обласних): 1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих,
яких призначає Генеральний прокурор України; 2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять
зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах
затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.
У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних)
утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників,
інших керівних працівників. Персональний склад колегії
затверджується Генеральним прокурором України.
Прокурори міст з районним поділом здійснюють загальне
керівництво підпорядкованими районними прокуратурами і контроль за
їх діяльністю, вносять прокурору вищого рівня пропозиції про зміну
штатної чисельності підпорядкованих прокуратур, присвоєння класних
чинів працівникам цих прокуратур, їх заохочення та накладення на
них стягнень. < Статтю 16 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 >
Прокуратури міст з районним поділом не підміняють
підпорядковані прокуратури та не дублюють їх функції. < Статтю 16 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 >
< Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від
26.11.93 >

Стаття 17-1. Прокурори Національного антикорупційного бюро
України
Наказом Генерального прокурора України призначаються
прокурори для здійснення нагляду за додержанням законів під час
проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового
розслідування, яке здійснюється детективами Національного
антикорупційного бюро України. Таке призначення прокурорів
здійснюється за результатами відкритого конкурсу та після
проходження ними відповідного навчання (підготовки). Конкурсний
відбір проводить конкурсна комісія, що створюється Генеральним
прокурором України і включає Директора Національного
антикорупційного бюро України або визначеного ним представника.
Порядок проведення відкритого конкурсного відбору визначається
Генеральним прокурором України за погодженням з Директором
Національного антикорупційного бюро України. < Частина перша статті 17-1 в редакції Закону N 198-VIII
( 198-19 ) від 12.02.2015 >
Прокурори, що відряджаються до Національного антикорупційного
бюро України, залишаються на службі в органах прокуратури.
Кількість прокурорів, що відряджаються, та порядок їх служби
в Національному антикорупційному бюро України визначаються
Генеральним прокурором України за погодженням з Директором
Національного антикорупційного бюро України.
Прокурори, що відряджаються до Національного антикорупційного
бюро України, підпорядковуються безпосередньо Генеральному
прокурору України. < Закон доповнено статтею 17-1 згідно із Законом N 1698-VII
( 1698-18 ) від 14.10.2014 >
Стаття 18. Колегії органів прокуратури
Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають
найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності,
стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання
наказів Генерального прокурора України, кадрові питання,
заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників
структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.
На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і
пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного
управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і
організацій, їх об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень
законодавства.
Рішення колегій доводяться до відома працівників органів
прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він
проводить в життя своє рішення, але зобов’язаний доповісти про це
Генеральному прокурору України. Члени колегії можуть повідомити
свою особисту думку Генеральному прокурору України, що може бути
підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної
прокуратури України. < Частина третя статті 18 в редакції Закону N 2663-III ( 2663-14 )
від 12.07.2001 >
Р о з д і л III
ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
Глава 1
Нагляд за додержанням і застосуванням законів
< Назва глави 1 розділу III в редакції Закону N 2663-III
( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Стаття 19. Предмет нагляду за додержанням і застосуванням
законів < Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 >
Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:
< Абзац перший частини першої статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 > 1) відповідність актів, які видаються всіма органами,
підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами,
вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи,
соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи
громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений
інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних,
міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища,
митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та
іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають
прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з
власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи
відомчого управління та контролю і не втручається у господарську
діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному
законодавству. < Частина друга статті 19 в редакції Закону N 3662-12 від
26.11.93 >
Стаття 20. Повноваження прокурора
При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і
застосуванням законів прокурор має право:
1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану
посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, військових частин і штабів незалежно від
встановленого в них режиму, підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі
запроваджено. Отримання від Центрального депозитарію цінних
паперів, Національного банку України та депозитарних установ
інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних
паперів, здійснюється в порядку та обсязі, встановлених Законом
України «Про депозитарну систему України» ( 5178-17 ); < Пункт 1 частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012, N 1642-VII
( 1642-18 ) від 14.08.2014 >
2) витребовувати від органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, військових частин, державних
підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження,
інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію
про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до
відповідних інформаційних баз даних державних органів;
3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення
перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а
також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і
позавідомчих експертиз;
4) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для
проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких,
що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим
доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним
розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі
необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків
юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань,
пов’язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка
містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі,
встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»
( 2121-14 );
5) отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні
або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної
особи до органу прокуратури.
Дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї
статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки
в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.
При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї
компетенції має право:
1) вносити подання;
2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення
особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності,
складати протокол про адміністративне правопорушення та починати
досудове розслідування;
3) звертатися до суду в передбачених законом випадках. < Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-XII
( 3662-12 ) від 26.11.93, N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001,
N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, N 762-IV ( 762-15 ) від
15.05.2003, N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012; в редакції
Закону N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 >
Стаття 21. Перевірки та порядок їх проведення
Перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх
рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою
прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних
осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та
повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у
разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої
влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи
службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки
рішень з цих питань.
У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та
інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних
органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з
обов’язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У
зв’язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду
(контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні
заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення
захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.
Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій
зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності,
та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3,
4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається
проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови
представнику підприємства, установи, організації незалежно від
форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі
— підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами
до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного
судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови.
За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає
рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про
відмову у задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора
вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду,
яке може бути здійснене нею протягом десяти днів з дня одержання
рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.
Оригінали витребуваних чи отриманих прокурором актів,
документів та матеріалів мають бути повернуті відповідним особам
після закінчення перевірки, крім випадків долучення їх до
матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому
процесуальним законодавством. У разі необхідності до закінчення
перевірки можуть бути повернуті копії зазначених документів. < Стаття 21 в редакції Закону N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 >

Стаття 23. Подання
Подання — це акт реагування прокурора на виявлені порушення
закону з вимогою (вимогами) щодо:

zakon.help

Смотрите так же:

  • Для чего автоматический возврат экипажа Автоматический возврат экипажа AllSmerti999 #1 Отправлено 24 апр 2015 - 22:31 lOpacuk #2 Отправлено 24 апр 2015 - 22:37 AllSmerti999 (24 Апр 2015 - 21:31) писал: Автоматический возврат […]
  • Приказы министерства здравоохранения 245 Приказ Министерства здравоохранения РФ от 22 мая 2017 г. N 245 "О внесении изменений в приложения N 1 и 2 к приказу Министерства здравоохранения Российской Федерации от 30 апреля 2013 г. N […]
  • Продажа жилых помещений находящихся в муниципальной собственности Постановление администрации г.Красноярска от 28 июня 2012 г. N 281 "Об утверждении Положения о порядке льготной продажи жилых помещений, находящихся в муниципальной собственности" (с […]
  • Ст 8 закона n 10-фз Федеральный закон от 8 января 1998 г. N 10-ФЗ "О государственном регулировании развития авиации" (с изменениями и дополнениями) Федеральный закон от 8 января 1998 г. N 10-ФЗ "О […]
  • Пособия 2014г Таблица размеров государственных пособий с 1 января 2015 года Выплаты, производимые Фондом социального страхования Российской Федерации в 2015 г. Размер пособия (руб.) Пособие по временной […]
  • Удержания алиментов на 2 детей Постановление Правительства РФ от 18 июля 1996 г. N 841 "О перечне видов заработной платы и иного дохода, из которых производится удержание алиментов на несовершеннолетних детей" (с […]