Закон україни про реєстр майна
Стаття 3. Засади державної реєстрації прав
1. Загальними засадами державної реєстрації прав є:
1) гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов’язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
2. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.
4. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
5. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.
Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим — третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п’ятим цієї частини.
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
КОМЕНТАР від ресурсу «ПРОТОКОЛ»:
Ця судова справа розглядалась судовими інстанціями майже два роки. Остаточне рішення в ній прийняв Верховний Суд України, який також сформував відповідну правову позицію, що викладена нижче.
Серед позовних вимог особливої уваги заслуговує вимога товариства з обмеженою відповідальністю до іншого товариства та групи фізичних осіб про визнання на підставі ст. 387-388 ЦК України права власності на ряд об’єктів нерухомості та витребування майна із чужого незаконного володіння.
З огляду на встановлені обставини, суд першої, апеляційної та касаційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що новостворене нерухоме майно вибуло з володіння власників поза їхньою волею і вони не мають можливості в інший, ніж за рішенням суду, спосіб визнати право власності на це майно та витребувати його з чужого незаконного володіння відповідачів, суд задовольнив частково вимоги обох товариств, хоча в установленому порядку зазначене нерухоме майно не прийняте в експлуатацію, право власності за ними не зареєстроване, а зареєстроване за іншими особами — відповідачами у справі.
За висновком ВСУ ця обставина має принципове значення, оскільки:
ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва;
— якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;
— якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації;
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв’язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об’єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Однак, у цій справі позивачами не було надано доказів уведення об’єктів нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об’єкта нерухомого майна як об’єкта цивільного права, тому задоволенні позовів обох товариств ВСУ відмовив
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ у справі № 6-159 цс15: Визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено»
Досить спірна правова позиція ВСУ. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону.
Проте ВСУ у цій постанові посилаючись на ст. 124 Конституції України в частині принципу обов’язковості судових рішень зазначив, що обтяження на майно, які зазначені в ухвалах про забезпечення позову, та не зареєстровані у встановленому порядку в Державному реєстрі речових прав тягнуть за собою обмеження права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо особі щодо якої вжито заходів забезпечення позову.
protokol.com.ua
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 20 січня 2005 року N 2375-IV,
від 23 червня 2005 року N 2704-IV,
від 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
від 5 березня 2009 року N 1066-VI,
від 17 листопада 2009 року N 1559-VI,
від 11 лютого 2010 року N 1878-VI
(Законом України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI
цей Закон викладено у новій редакції),
від 4 липня 2012 року N 5037-VI,
від 6 вересня 2012 року N 5206-VI
(З 1 січня 2014 року до цього Закону будуть внесені зміни, передбачені абзацами четвертим — шостим підпункту 12 пункту 4 розділу І Закону України від 4 липня 2012 року N 5037-VI)
Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державна реєстрація прав на об’єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об’єкта.
(частину першу статті 1 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
2. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об’єкти цивільних прав, на які поширюється правовий режим нерухомої речі.
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі — державна реєстрація прав) — офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав) — єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав;
нерухоме майно — земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення;
обтяження — заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Стаття 3. Засади державної реєстрації прав
1. Державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
2. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
(частина друга статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
3. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
(частина третя статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
4. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:
(абзац перший частини четвертої статті 3 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
(абзац другий частини четвертої статті 3 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
5. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.
Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
(частину п’яту статті 3 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
(частину п’яту статті 3 доповнено абзацом третім
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
6. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
(частина шоста статті 3 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
7. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об’єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п’ятої цієї статті.
(частина сьома статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об’єкта нерухомого майна.
(частину сьому статті 3 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Стаття 4. Права та обтяження, що підлягають державній реєстрації
1. Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
2. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.
3. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.
(частина третя статті 4 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Стаття 5. Об’єкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав
1. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
2. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об’єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
(стаття 5 у редакції Закону
України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Розділ II
ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ
Стаття 6. Система органів державної реєстрації прав
1. Систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.
(частина перша статті 6 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
2. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.
(частина друга статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
3. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.
Стаття 7. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав:
1) вносить пропозиції щодо формування державної політики у сфері державної реєстрації прав та реалізує її;
2) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав;
3) організовує роботу з державної реєстрації прав;
4) здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;
5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі — державний реєстратор);
6) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
(стаття 7 у редакції Закону
України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Стаття 8. Повноваження органу державної реєстрації прав
1. Орган державної реєстрації прав:
1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;
2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;
3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;
4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;
5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 9. Державний реєстратор прав на нерухоме майно
1. Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт.
(частина перша статті 9 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
2. Державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
(абзац перший пункту 1 частини другої статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
(абзац третій пункту 1 частини другої статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
(абзац п’ятий пункту 1 частини другої статті 9
у редакції Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
(пункт 2 частини другої статті 9 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
4) веде реєстраційні справи щодо об’єктів нерухомого майна;
5) присвоює реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;
6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;
(пункт 7 частини другої статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
8 1 ) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов’язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;
(частину другу статті 9 доповнено пунктом 8 1
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Нотаріус як спеціальний суб’єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.
(частину другу статті 9 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
3. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором органу державної реєстрації прав.
(частина третя статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
4. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
(абзац перший частини четвертої статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Розділ III
ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПРАВ
Стаття 10. Державний реєстр прав
1. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід’ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
(частина перша статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
2. Частину другу статті 10 виключено
(згідно із Законом України
від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
3. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.
4. Державний реєстр прав є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню.
Вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається, крім випадків, передбачених законом.
5. Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.
(частина п’ята статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Стаття 11. Структура Державного реєстру прав
1. Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об’єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього.
2. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:
право власності та суб’єкта (суб’єктів) цього права;
інші речові права та суб’єкта (суб’єктів) цих прав;
обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта (суб’єктів) цих прав.
3. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 12. Виключена
Стаття 13. База даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав
1. Реєстрація заяв і запитів, пов’язаних з проведенням державної реєстрації прав та наданням інформації з Державного реєстру прав, проводиться в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.
(частина перша статті 13 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
2. Заява і запит реєструються у базі даних Державного реєстру прав, якщо заявником додержані вимоги, встановлені цією статтею та статтями 16 і 17 цього Закону.
Стаття 14. Реєстраційна справа
1. Реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.
2. Документи розміщуються в реєстраційній справі у порядку їх надходження і нумеруються.
3. Реєстраційна справа підлягає довічному зберіганню в архіві, який створюється в органі державної реєстрації прав.
4. Порядок ведення архіву визначається Міністерством юстиції України.
(частина четверта статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Розділ IV
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ ТА ЇХ ОБТЯЖЕНЬ
Стаття 15. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень
1. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
2. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов’язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
(абзац перший частини другої статті 15 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
3. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
4. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
(частина четверта статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
5. Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.
Державна реєстрація іпотек, надання відмови в ній проводиться в строк, що не перевищує одного робочого дня.
(з 01.01.2014 р. частина п’ята статті 15 буде викладена у редакції згідно з абзацами четвертим — шостим підпункту 12 пункту 4 розділу І Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
6. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав державним реєстратором встановлено, що подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.
(частина шоста статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
7. Розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.
(частина сьома статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
8. У разі надходження заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на майно, щодо якого вже зареєстровано заяву про державну реєстрацію права на це майно, державний реєстратор спочатку розглядає заяву про державну реєстрацію прав, а після цього — заяву про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки. При цьому строк державної реєстрації прав та їх обтяжень становить десять днів з дня державної реєстрації заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки.
(частина восьма статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
9. Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
(статтю 15 доповнено новою частиною дев’ятою
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI,
у зв’язку з цим частини дев’яту — дванадцяту
вважати відповідно частинами десятою — тринадцятою)
10. Державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.
(частина десята статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
11. Облік безхазяйного нерухомого майна проводиться органом державної реєстрації прав за заявою органу місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
(частина одинадцята статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
12. Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.
(частина дванадцята статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
13. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
(частина тринадцята статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
14. Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв’язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства.
(статтю 15 доповнено частиною чотирнадцятою
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Стаття 16. Подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
1. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
(частина перша статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Якщо об’єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, заява про державну реєстрацію прав подається до одного з таких органів на вибір заявника.
(частину першу статті 16 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.
Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.
Заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки.
Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі може подаватися виключно державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем.
У разі виникнення, переходу або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним виникненням, переходом або припиненням речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на такі об’єкти.
При цьому одна заява подається лише у разі, якщо права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються щодо однієї особи.
Порядок здійснення кількох реєстраційних дій по одній заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
(частину першу статті 16 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5206-VI)
2. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.
3. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.
(частина третя статті 16 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
4. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
5. При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.
(частина п’ята статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
6. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в державній реєстрації.
(частина шоста статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
7. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
(частина сьома статті 16 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
8. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи.
(частина восьма статті 16 у редакції
Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
9. Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов’язаний подати протягом п’яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.
У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця.
(статтю 16 доповнено новою частиною дев’ятою
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI,
у зв’язку з цим частини дев’яту і десяту
вважати відповідно частинами десятою і одинадцятою)
10. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав, державного реєстратора про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.
(частина десята статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
11. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред’явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи — також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред’являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.
(частина одинадцята статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі на таку заяву накладається електронний цифровий підпис заявника.
(частину одинадцяту статті 16 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)
minjust.gov.ua