Закон про выдпустки

Закон про відпустки

Закон про відпустки встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

  • Jobs.ua
  • Про компанію
  • Контакти
  • Інформер
  • Мапа сайту
  • Рубрики | Міста
  • Реклама на сайті
  • Питання та відповіді (FAQ)
  • Угода користувача
  • Роботодавцю
  • Додати вакансію
  • послуги для роботодавця
  • Пошук резюме
  • Підписка на резюме
  • Всі резюме
  • В допомогу HR
  • Кадрова документація
  • Класифікатор професій
  • Шукачу
  • Створити резюме
  • Пошук вакансій
  • Підписка на вакансії
  • Всі вакансії
  • Гарячі вакансії
  • Вакансії VIP-компаній
  • Вакансії агентств
  • Корисно
  • Новини компанії
  • Статті про працевлаштуванння
  • Статистика по зарплатах
  • Законодовство та право
  • Каталог компаній
  • Центри зайнятості України
  • Навчання
  • Тренінги
    • Наші сайти
    • Pro-robotu.ua
    • Training.ua
    • Arendazala.com.ua
    • Srochno.ua
    • Profi.ua
    • Personal.ua
    • Ladyjob.com.ua
    • Всі права захищені.

      Адміністрація може не розділяти точку зору авторів інформаційних матеріалів та не несе відповідальності за розміщену користувачами інформацію.

      jobs.ua

      Закон про выдпустки

      Починається довгоочікуваний сезон відпусток. Проте потрібно не лише спланувати відпочинок, а й розпланувати роботу на підприємстві так, аби вона продовжувалася у звичайному ритмі. А для цього необхідно пам’ятати про основні правила та порядок надання щорічних відпусток.

      Право на оплачувану щорічну відпустку гарантовано ст. 45 Конституції. Умови, тривалість і порядок надання відпусток визначено КЗпП, Законом № 504 та іншими законодавчими актами.

      Коли виникає право на щорічну відпустку

      Право на відпустку мають громадяни, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду діяльності й галузевої приналежності, а також громадяни, що працюють за трудовим договором у фізособи (ч. 1 ст. 2 Закону № 504).

      Тобто за кожен день перебування в трудових відносинах з роботодавцем у працівника накопичується час відпустки.

      Такі ж самі права на щорічну відпустку, як й інші працівники, мають:

      – працівники – іноземці чи особи без громадянства;

      – працівники, які працюють у режимі неповного робочого часу;

      – працівники, які працюють у режимі скороченого робочого часу;

      – працівники, які працюють у фізособи-підприємця.

      Фізособи, що виконують роботи на підставі укладеного цивільно-правового договору, не перебувають у трудових відносинах з підприємством чи підприємцем, тому право на відпустку у такому випадку не виникає.

      Право на відпустки у працівника зберігається й у разі його звільнення (ст. 3 Закону № 504). За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки.

      Але якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток (ст. 24 Закону № 504).

      Зверніть увагу, що законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку.

      Статтями 74, 76 КЗпП і ст. 4 Закону № 504 встановлені такі види щорічних відпусток:

      2) додаткова відпустка:

      – додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці згідно зі Списком № 1 (ст. 7 Закону № 504);

      – додаткова відпустка за особливий характер праці згідно зі Списком № 2 і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону № 504);

      – інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

      При цьому законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

      Тривалість щорічної відпустки

      Тривалість відпусток не залежить від режимів і графіків роботи і розраховується в календарних днях (ч. 1 ст. 5 Закону № 504).

      При визначенні тривалості відпустки не враховуються:

      святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП), що припадають на відпускний період (ст. 78 1 КЗпП, ст. 5 Закону № 504);

      дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону № 504).

      Відпустка автоматично продовжується на кількість таких святкових або неробочих днів (ч. 3 ст. 67 КЗпП).

      Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП). А відтак щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена на дні:

      – тимчасової непрацездатності працівника;

      – відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

      Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується від дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону № 504).

      Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

      Чинним законодавством, зокрема ст. 6 Закону № 504, передбачене також установлення більшої тривалості щорічних відпусток для певних галузей та категорій працівників.

      Щорічні додаткові відпустки становлять:

      – за роботу із шкідливими та важкими умовами праці згідно зі Списком № 1 – до 35 календарних днів;

      – за особливий характер праці згідно зі Списком № 2 – до 35 календарних днів;

      – працівникам із ненормованим робочим днем – до 7 календарних днів.

      Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, – 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону № 504).

      Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним (трудовим) договором за кожним видом робіт, професій і посад залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

      Щорічна основна та додаткова відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно або окремо.

      Для визначення кількості днів відпустки враховується стаж роботи, що дає на неї право (див. таблицю).

      Періоди роботи, що дають право на щорічну відпустку

      Час фактичної роботи (в т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка

      Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково (в т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу)

      Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

      Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата у порядку, визначеному ст. ст. 25 і 26 Закону № 504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку

      Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів

      Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників

      Інші періоди роботи, передбачені законодавством

      Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади

      Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці

      Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

      Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

      Порядок надання відпустки

      У перший рік працівник має право на відпустку повної тривалості тільки після закінчення 6 місяців безперервної роботи. Проте деякі категорії працівників можуть одержати відпустку повної тривалості до спливу 6 місяців у перший рік роботи на цьому підприємстві за їх бажанням (ч. 7 ст. 10 Закону № 504). Зокрема, це:

      1) жінки – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

      3) особи віком до вісімнадцяти років;

      4) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

      5) особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

      6) сумісники – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

      7) працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

      8) працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

      9) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

      10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

      11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

      Трудовим чи колективним договором можна передбачити надання відпустки до закінчення 6 місяців у перший рік роботи або одержання відпустки в будь-який зручний час певним категоріям працівників.

      Якщо відпустка надається раніше, до настання 6-тимісячного строку, то її тривалість розраховується пропорційно відпрацьованому часу.

      Працівника віком до 18 років прийнято на роботу 1 березня 2017 року, а з 1 липня 2017 року він йде у відпустку. Тривалість щорічної основної відпустки для нього встановлена 31 календарний день.

      Розрахуємо кількість днів відпустки, які належать працівнику за час роботи на підприємстві. Для цього:

      1) визначимо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів загалом за рік:

      31 / (365 — 11) = 0,0876 к. дн.;

      2) визначимо стаж, що дає право на щорічну відпустку працівника:

      31 к. дн. + 30 к. дн. + 31 к. дн. + 30 к. дн. = 121 к. дн.;

      3) розрахуємо кількість днів відпустки, які належать працівнику:

      0,0876 к. дн. х 121 к. дн. = 10,60 к. дн., з округленням – 11 к. дн.

      Щорічні відпустки, як правило, надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані до закінчення робочого року.

      Щорічні відпустки за другий і наступні роки роботи надаються в будь-який час робочого року згідно із затвердженими графіками. Щоправда, деяким категоріям працівників, зокрема зазначеним у ч. 13 ст. 10 Закону № 504, щорічні відпустки зобов’язані надаватися в зручний для них час.

      Крім того, працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу й назад (ч. 8 ст. 10 Закону № 504) мають право на щорічну відпустку або її частину, але не менше 12 календарних днів. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

      Ненадання щорічних відпусток повної тривалості забороняється:

      – протягом двох років підряд;

      – протягом робочого року особам віком до 18 років;

      – працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці або з особливим характером праці.

      Порушення цих норм може призвести до фінансової відповідальності відповідно до ст. 265 КЗпП – штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (3200 грн у 2017 році) та накладання адміністративного штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності і громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 НМДГ (від 510 грн до 1700 грн) (ч. 1 ст. 41 КпАП).

      Читайте також на цю тему матеріали видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН (№ 20-21 за 2017 рік):

      6. Список № 1 – Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою Кабміну від 17.11.97 р. № 1290.

      7. Список № 2 – Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою Кабміну від 17.11.97 р. № 1290.

      Право на відпочинок всім працівникам, у т. ч. й іноземцям, гарантується законодавством України. Про визначення тривалості відпусток, види відпусток, порядок надання та тривалість щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці піде мова у цій статті.

      Право на відпочинок усім працівникам гарантують ст. 45 Конституції, КЗпП, Закон про відпустки та інші нормативно-правові акти.

      Так, згідно зі ст. 2 Закону про відпустки право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

      Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

      Надання працівникам часу відпочинку для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєвих потреб та інтересів є прямим обов’язком роботодавця.

      Право на відпустки забезпечується:

      • гарантованим наданням працівнику відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) та заробітної плати;

      • забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону про відпустки.

      Проте це право не поширюється на громадян, які виконують роботу за трудовою угодою (договором підряду), що належить до цивільно-правових договорів, укладення яких регулюється нормами цивільного права.

      Відповідно до ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Оплата виконаних робіт (послуг) провадиться, як правило, після оформлення акта приймання-передавання робіт, послуг.

      Приватні підприємці (фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників) також не мають права на щорічні відпустки, оскільки вони не перебувають у трудових відносинах.

      Згідно зі ст. 42 ГКУ підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

      Статтею 3 Закону про відпустки визначено право на відпустки у разі звільнення працівника. За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки. В день звільнення працівникові мають бути виплачені всі суми, що належать йому від підприємства.

      У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

      Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені Законом про відпустки і КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що він може бути притягнений до відповідальності згідно зі законодавством.

      Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.

      Законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Нормативно-правові акти не містять заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

      Визначення тривалості відпусток

      Відповідно до ст. 5 Закону про відпустки тривалість відпусток розраховується в календарних днях (далі – к. д.) незалежно від режимів та графіків роботи.

      Святкові та неробочі дні*, встановлені ст. 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки), не враховуються.

      Поняття «святковий та неробочий день» слід відрізняти від поняття «вихідний день». Вихідні дні в тривалість щорічної відпустки та відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки), включаються, як і будь-які інші к. д. Тому відпустка не продовжується на кількість вихідних днів, які припадають на період відпустки.

      Види щорічних відпусток

      Види щорічних відпусток визначені ст. 4 Закону про відпустки. До них належать:

      • додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

      • додаткова відпустка за особливий характер праці;

      • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

      Щорічна основна відпустка та її тривалість

      Щорічна основна відпустка – відпустка, право на яку мають усі працівники, які перебувають у трудових відносинах.

      Відповідно до частини першої ст. 6 Закону про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 к. д. за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

      Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості (ст. 6 Закону про відпустки).

      Крім того, положення ст. 6 Закону про відпустки щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою ст. 6 Закону про відпустки.

      Відповідно до ст. 91 КЗпП та ст. 69 ГКУ підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові та соціально-побутові пільги для працівників, у т. ч. і щорічні відпустки більшої тривалості.

      Порядок надання відпусток

      Порядок та умови надання щорічних відпусток регулюються ст.79 КЗпП та ст. 10 Закону про відпустки. Згідно з нормами зазначених статей надання відпустки є обов’язком роботодавця.

      Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

      Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 к. д., а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 к. д.

      Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

      Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.

      У разі надання працівнику зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість згідно з частиною шостою ст. 10 Закону про відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, коли щорічні відпустки повної тривалості надаються за бажанням працівника до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві.

      Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві на бажання працівника надаються:

      — жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

      — особам віком до 18 років;

      — чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

      — особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

      — сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

      — працівникам, які успішно навчаються у навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

      — працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації;

      — працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

      — батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

      — в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

      Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 к. д.) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі.

      Якщо працівники мають двох або більше дітей, які у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, їм така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

      Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові у будь-який час відповідного робочого року.

      Графіки надання відпусток

      Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків надання відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.

      Закон про відпустки не встановлює строку затвердження графіків надання відпусток. В Україні продовжують діяти Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій. Пункт 20 цих Правил передбачає, що графіки надання відпусток складаються на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року.

      Оскільки форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі.

      У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

      За домовленістю сторін відпустку можна планувати частинами. При поділі відпустки на частини варто враховувати, що одна основна безперервна її частина має становити не менше 14 к. д.

      Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

      Рішення про надання чи ненадання відпустки належить виключно до компетенції роботодавця, тому в разі відмови працівника використати надане йому Конституцією України, Законом про відпустки право на відпочинок (щорічну відпустку) роботодавець вправі у межах, встановлених графіком надання відпусток, без заяви працівника видати наказ (розпорядження) про надання йому відпустки.

      Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності.

      При складанні графіка надання відпусток має враховуватися, що частиною дванадцятою ст. 10 Закону про відпустки надано право отримати за бажанням щорічні відпустки у зручний для них час певним категоріям працівників:

      • особам віком до 18 років;

      • жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

      • жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

      • одинокій матері (батьку), яка виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

      • дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

      • ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

      • ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551;

      • батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

      • в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

      Наказ про надання відпустки

      Щорічна та інші види відпусток, що надаються працівникам відповідно до чинного законодавства, оформлюються наказом (розпорядженням) за типовою формою № П-3.

      Наказ (розпорядження) видається у двох примірниках: перший – для кадрової служби, другий – для бухгалтерії. Він підписується керівником структурного підрозділу (начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці)) та керівником підприємства. Працівник у наказі (розпорядженні) ставить свій підпис про те, що він ознайомлений з ним.

      Якщо працівник бере частину щорічної відпустки за відпрацьований робочий рік, у наказі (розпорядженні) зазначається, наприклад: «Надати Петренко Івану Петровичу, бухгалтерові, частину щорічної основної відпустки тривалістю 5 к. д. з 25 по 29 травня 2015 року за робочий рік з 12 червня 2014 року по 11 червня 2015 року».

      Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку

      Ст. 82 КЗпП та ст. 9 Закону про відпустки регулюють порядок обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку. Щорічна основна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

      До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

      • час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка*;

      Під фактичною роботою мається на увазі реальне виконання працівником своїх трудових обов’язків. Час, коли працівник перебував у трудових правовідносинах, але фактично не працював, не враховується.

      • час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу)*;

      Час виконання державних і громадських обов’язків (перебування військовозобов’язаних на військових зборах, виконання обов’язків депутата місцевої ради, виконання обов’язків народного засідателя тощо); період відсторонення від роботи із збереженням заробітної плати; щорічних основної та додаткових відпусток; навчальної відпустки з повною чи частковою оплатою тощо зараховуються до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку.

      • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

      • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки (відпустки без збереження заробітної плати), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежна) – до досягнення нею шістнадцятирічного віку;

      • час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

      • час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у т. ч. з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

      • інші періоди роботи, передбачені законодавством.

      До стажу роботи, який дає право на передбачені статтями 7 та 8 Закону про відпустки щорічні додаткові відпустки, зараховуються:

      — час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий на таких роботах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

      — час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

      — час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

      Інші періоди не можуть зараховуватися до стажу роботи, який дає право на щорічні додаткові відпустки.

      Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

      У разі отримання працівником при переведенні на попередньому місці роботи грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки відлік стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, починається з дати початку роботи на іншому підприємстві, на яке він перейшов.

      Перенесення щорічної відпустки

      Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника, а також за ініціативою власника визначені ст.80 КЗпП та ст. 11 Закону про відпустки.

      Щорічна відпустка на вимогу працівника має бути перенесена на інший період у разі:

      • порушення власником терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки*;

      * Власник зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (ст. 10 Закону про відпустки).

      • несвоєчасної виплати власником заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки*.

      Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 21 Закону про відпустки).

      Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі:

      • тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку*;

      Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк.

      Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість к. д., протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.

      • виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

      • настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

      • збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

      Настання вказаних обставин не означає, що працівник може на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин. При перенесенні щорічної відпустки новий строк її надання встановлюється за погодженням між працівником і власником.

      Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за угодою сторін переноситься на інший період з дотриманням вимог ст.12 Закону про відпустки.

      Щорічна відпустка за ініціативою власника, як виняток, може бути перенесена на інший період лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 к. д. буде використана в поточному робочому році.

      Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці.

      Поділ щорічної відпустки на частини

      Щорічна відпустка на прохання працівника може бути поділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 к. д. (ст. 12 Закону про відпустки).

      Основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 к. д. є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівникові на його прохання. При цьому така частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

      Зазначеною нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника.

      Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

      При поділі відпустки на частини невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Не буде порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році.

      Відкликання з відпустки

      Статтею 79 КЗпП та ст. 12 Закону про відпустки передбачено, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише у випадках, передбачених законодавством, зокрема:

      • для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків;

      • для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.

      Відкликання із щорічної відпустки допускається лише за таких умов:

      • основна безперервна частина відпустки (до відкликання чи після нього) має становити не менше 14 к. д.;

      • невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові після закінчення дії причин, за якими працівник був відкликаний з відпустки, або за угодою сторін переноситься на інший період з дотриманням вимог ст. 12 Закону про відпустки.

      У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

      Про розрахунок відпускних і компенсації за невикористану відпустку, а також про резерв відпусток дізнавайтесь із матеріалів видання «БУХГАЛТЕР&ЗАКОН»:

      bz.ligazakon.ua

      Смотрите так же:

      • Почему в алиэкспресс не открывается спор Не могу открыть диспут Ирина создал эту тему: Не могу открыть диспут Ирина Автор темы Не в сети Новый участник Сообщений: 1 Спасибо получено: 0 Здравствуйте! Я новичок в […]
      • Гражданство рф удостоверяется Документы, удостоверяющие гражданство С февраля 2007 года прекращена выдача вкладышей в свидетельство о рождении, подтверждающих наличие у ребёнка гражданства РФ (в связи со вступившим в […]
      • Матери одиночке отключили свет Маткапитал предложили заменить ежемесячными выплатами Эта статья устарела! Владимир Путин выступил с предложением выплачивать с января 2018 года ежемесячные выплаты из материнского […]
      • Как заполнить приказ о приеме на работу Приказ о приёме работника на работу. Образец заполнения формы № Т-1 Упростите работу с документами! Онлайн-сервис для автоматического заполнения документов Узнать больше >> […]
      • Бланк приказа о поощрении работников Приказ о поощрении работника. Формы № Т-11 и Т-11а Руководитель организации издаёт приказ о поощрении (премировании или награждении). Этот приказ оформляется в отделе кадров по […]
      • Получить разрешение на оружие волгоград Получить разрешение на оружие волгоград ПОУ «Спортивно-техническая школа по стрелковым видам спорта ДОСААФ России Волгоградской области» проводит обучение по правилам безопасного […]